Проповідь в неділю
Про двох боржників

Неділя Всіх Святих землі української, громада святого Миколая Чудотворця місто Валки Харків

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
Господь Iсус Христос часто навчав народ притчами, тому що вони були найбiльш зрозумiлими для простих людей i справляли на них велике враження. Сьогоднi ви чули важливу для нашого сучасного духовного життя притчу - притчу про жорстокого боржника (Мф. 18, 23-35). Один цар захотiв розрахуватися зi своїми боржниками. Покликав одного з них, який був винен йому 10 тисяч талантiв. Це дуже велика сума. Цар сказав боржниковi: якщо той не поверне борг, то вiн продасть все його майно, навiть дружину i дiтей. Не маючи можливостi заплатити таку велику суму, боржник став благати царя, щоб вiн потерпiв, кажучи, що скоро поверне грошi. Цар змилосердився i простив йому весь борг. Така незаслужена милiсть царя повинна була б зробити боржника вдячним i милостивим. Але злий боржник не став вiд цього добрiшим.
Iдучи вiд свого благодiйника, вiн зустрiв приятеля, який був винен йому сто динарiїв, тобто в мiльйон разiв менше, нiж вiн сам був винен. Грубо, на вулицi, вiн хапає за горло свого приятеля i вимагає вiд нього негайно повернути цi 100 дiнарiїв. Нещасний боржник став на колiнах благати потерпiти борг ще деякий час. Але раб царя був невблаганний. Вiн посадив свого приятеля у в'язницю, доки той не поверне йому весь борг.
Все це бачили люди i передали царю, що вчинив його раб, якому вiн простив весь борг. Цар знову покликав свого раба i суворо сказав йому: "Увесь борг я простив тобi, чи не належало б i тобi простити своєму боржнику?" I посадив цар раба до в'язницi, доки вiн не поверне борг.
Господь Iсус Христос, закiнчуючи притчу, сказав, що так i Отець Його Небесний не простить людям провин їхнiх, якщо вони не будуть прощати провини ближнiм.
Цiєю притчею Господь нагадує нам про нашу жорстокiсть до людей, про безмiрне милосердя Боже i про те, що при своїй жорстокостi ми все ж вимагаємо вiд Бога бути до нас милосердним.
Людина була винна царю дуже багато, але цар все простив їй. А приятель цiєї людини заборгував досить малу суму, але не одержав прощення. Спастися, згiдно з цiєю притчею, дуже легко: прости - i тобi буде прощено. Але нам часто не вистачає духовної сили, не вистачає волi простити винного. Господь прощає нам багато, а ми не можемо простити малого, i в той же час бажаємо, щоб Господь завжди прощав нас.
Часто ми осуджуємо своїх близьких людей, чи то в сiм'ї, чи то по роботi, чи то у суспiльному життi, i нiхто при цьому не звертає уваги на те, що iнодi людина хоче робити добро, бути чесною, добрим сiм'янином, але тиск застарiлих звичок (пияцтво, грубiсть, похiтливiсть, заздрiсть), життя у бездуховному оточеннi, а також душевна немiч - все це перемагає добрi намiри людини, i вона продовжує чинити погане. Треба подивитися на цю людину зi спiвчуттям до її тяжкого душевного болю. Iнодi треба побачити у цiй людинi образ Божий, iкону Божу, яку осквернив ворог роду людського - диявол, - i пожалiти людину, яка гине.
Слова: "Чи не належало й тобi помилувати товариша твого, як i я помилував тебе?" (Мф. 18, 33) - повиннi звучати у наших вухах, коли перед нами виникає питання: простити чи не простити. Звернiть увагу на одну деталь притчi: приятель царського боржника благав свого кредитора, але той залишився глухим до його благання. У притчi йдеться про боржникiв, що, заборгувавши, усвiдомлюють свою провину i благають про допомогу. Але є i такi боржники Божi, такi грiшники, якi не тiльки не просять про помилування, але i не визнають себе винними перед людьми i боржниками Божими. Такi пiдлягають суду Божому.
Господь Iсус Христос, що вiддав Себе на хрест заради нашого спасiння, сказав: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6, 14-15). Ось чому, навчаючи ученикiв, як треба молитися Богу, мiж iншим Господь сказав: "I прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим".
Ось, браття i сестри, умова i мiра одержання нами вiд Бога прощення грiхiв наших, яка заповiдана Самим нашим Спасителем. Бо "якою мiрою мiряєте, такою вiдмiряється й вам" (Мф. 7, 2).
"Коли образа розпалює твоє серце, згадай про Христа i Його рани; розсуди, чи те, що ти терпиш, бiльше за те, що перетерпiв Владика; i тодi, як водою, погасиш свою скорботу", - переконує нас св. Григорiй Богослов. "Ти, як бiдняк, прости своєму боржниковi сто динарiїв, а Господь, безмiрно багатий, простить тобi десять тисяч талантiв, зо всiма на них процентами i з процентами на проценти", - запевняє св. Якiв Низибiйський.
Отже, дорогi браття i сестри, будемо миритися зi своїми супротивниками, поки ми з ними на цiй дорозi земного життя, щоб вiдновити мир з Богом. Будемо поблажливими одне до одного i прощатимемо взаємно, якщо хто на кого має гнiв або образу, щоб i Бог у Христi простив нас (Кол. 3, 13). Не будемо мститися нашим кривдникам, щоб i Бог не мстився нам. Будемо випереджувати наших кривдникiв примиренням з ними, щоб i Господь випередив нас Своєю благодаттю, i забудемо зло, яке зробили нам лиходiї, щоб i Господь забув нашi грiхи. Зробимо ж те, що заповiдав нам Христос Спаситель: "Прощайте, i проститься вам" (Лк. 6, 37), i Вiн виконає обiцяне.
Амiнь!